Animal Planet BBC Discovery Майкл Мур Андрей Скляров National Geographic Planet Green Живая история Тайные знаки Затерянные миры
documental.su
 
 
   
   
 
Документальные фильмы » Наши Статьи » Україна приречена: корінь проблем
 
  Заказать рекламу
 
 

 

Україна приречена: корінь проблем

 
 
6-01-2011, 01:24

Наши Статьи

 
 
Україна приречена: корінь проблем

Я, мабуть, найбільше ненавиджу Україну мізерності.
Мізерності мрій, сподівань, вчинків.
Мізерності мислення.


Сучасна Україна перспектив не має. Вона не має майбутнього.

Зрозуміти це дуже просто. Погляньте у вікно, відчуйте контраст між побаченим і тим, що ми увійшли в третє тисячоліття.

У світ, який швидко змінюється, де технологічний розвиток випереджає мрії про нього, де наближається зміна геополітичних лідерів, запаси корисних копалин вичерпуються, а населення планети невпинно зростає.

Боротьба за виживання народів лише загострюватиметься, міграційний, фінансовий та економічний тиск сильних гравців лише зростатиме.

У цьому світі, в самісінькому центрі Європи, на найбагатших ґрунтах існує держава з катастрофічно низьким рівнем ефективності – вона навіть неспроможна забезпечити прожитковий рівень своєму вимираючому населенню. Роками вона не може визначитися, яка конституція, яка мова, яка геополітична орієнтація їй необхідна.

Якщо майбутнє є лінійним продовженням сучасності, то Україна й надалі приречена на мізерність – бути окраїною, об’єктом, ресурсом, розмінною монетою. Чим завгодно, лише не Країною.

Сучасні українські політики безсилі щось змінити. Вони створили мізерне сьогодення, і цим довели свою неспроможність створити величне майбутнє. Однак не лише вони винні. Українці, всі ми заслужили ту владу і країну, яку маємо. Тому що народ без мрії, наче птаха безкрила: здатна тільки гидити, а не літати.

Що стримує наш політ?

Ще не пізно все змінити. Мрія про майбутнє змінює його. Мрія – це найпотужніша сила, яка долає будь-яку владу, змінює людство і перед якою скоряється простір і час.

Для цього лишень необхідно знайти перешкоди, які стоять на шляху до світлого майбутнього, до Омріяної України. Вони не на поверхні – не в комунізмі, лібералізмі, голодоморі, зовнішніх чинниках чи у відсутності демократії. Зовсім ні.

Причини розрухи залягли значно глибше – на рівні національного характеру українців, менталітету, колективних переконань. Відтак, змінити майбутнє можна, лише змінивши національну колективну свідомість українців.

Які колективні переконання позбавляють Україну перспективи, роблять Мрію неможливою?

На наш погляд, їх чотири.

1. Безперспективність буття

Українці живуть одним днем. Вони не планують і не творять свою перспективу.

Ще за часів Київської Русі українці відмовились від планування і конструювання майбутнього. З того моменту київська держава припинила зовнішню експансію і розбудову, натомість почалася внутрішня міжусобиця, яка все знищила.

За що боролися князі? За власну стратегію для всієї Русі та сусідніх народів? Ні, вони билися за мізерні миттєві цілі – за максимізацію власного впливу.

Подібна ситуація багаторазово повторювалася в історії України. Українці розігрували тактику, не маючи довгострокової стратегії.

Не мав стратегії Богдан Хмельницький у 1648 році, коли зупинив свій переможний марш на Варшаву і повернувся у Київ. У 1917 році Центральна Рада теж не знала, чого прагнула у майбутньому – автономії чи незалежності.

На жаль, у 1991 році батьки державної незалежності України теж не мали цілісного бачення майбутнього. Тому Україна досі не може визначитися ані з виборчою системою, ані з реформами, ані з державною мовою.

В умовах відсутності стратегії, соціальному організму лишається лише реагувати на мінливі миттєві подразники, обставини та чинники. Тому сьогоднішні реформи можуть скасовувати результати вчорашніх, щоб післязавтра бути знову скасованими за нових мінливих обставин.

Система позбавлена цілі. Зусилля на досягнення чогось в такій системі – безглузді, даремні. Вони лише марнують соціальну енергію. Єдина виправдана соціальна програма за цих умов – "нацарювати сто рублів і втекти".

Українці, які не творять своє майбутнє, приречені бути об’єктом історії.

Щоб стати суб’єктом, українцям потрібна національна Мрія, амбітна стратегія. На шляху до Мрії кожен крок набуває сенсу.

2. Комплекс жертви

Історичний образ українського народу – це образ жертви.

Споконвіку ми – жертви татарів, ляхів, москалів, жидів, більшовиків, зрадників, підступних ворогів, обставин, змов і, зрештою, важкої долі безталанної…

Цими ідеями просякнута практично вся творчість народу, який живе на найбагатшій землі в Європі.

Національне страждання стало культом, самоціллю. Українцям не потрібні успіх і перемога, адже що з ними далі робити? Значно легше програти, а потім жалітися.

Саме комплексом жертви обумовлена дивовижна терплячість українського народу. Терплячість – це повільне принесення себе в жертву.

Несвідомо постає питання: скільки людей полягло б в кривавій боротьбі, якби українське селянство підняло повстання проти голодомору та більшовицької влади? Невже так само багато, як і від самого голодомору?

Комплекс жертви тісно пов'язаний з безперспективністю. Жертва ніколи не живе майбутнім, бо вона його не прагне. Жертва живе сьогоденням, стражданням теперішнього або минулого, безкінечно переживаючи свій біль.

Жертва перебуває в полоні суєти, буденності. Про це свідчить хоча б те, що суспільний резонанс від будь-якої інформації про нікчемну політичну сварку перевершує ефект від програмних стратегічних публікацій.

Сьогодні Україна вже потребує світового визнання своєї страждальницької місії. Це дозволяє споживати більше міжнародної уваги, підтримки, допомоги. Роль жертви – це вишукана форма споживання.

Саме тому міжнародний імідж України розбудовується на голодоморі, Чорнобилі, важкій радянській спадщині, а також на ідеологемах молодої державності, недосвідченої демократичності тощо.

Це змушує то ЄС, то США, то МВФ постійно виділяти Україні гроші, які осідають в розкішних маєтках київського передмістя. Ми вже майже звикли до думки, що весь світ нам винен.

Україна-жертва нікому в світі не потрібна.

Але психологи довели, що роль жертви є результатом добровільного вибору. Сила духу дозволяє обрати іншу роль – господаря долі, творця, відчути себе сильнішими за всі історичні обставини. Енергію для цього вибору дає Мрія.

Чим сильніша Мрія, тим більша воля для її досягнення, тим сильніша енергія національного духу.

3. Комплекс меншовартості

Ще одна фундаментальна вада українства – це низька самооцінка, комплекс меншовартості. Правда, його століттями камуфлювали в образ скромності.

Однак, попри всі достоїнства українців, саме комплекс меншовартості не дозволяв нам відчути самодостатність, визріти для реалізації своєї стратегії.

Цей комплекс не дозволяє відчути себе номером один і ми продовжуємо грати під другим номером. Тому завжди українці шукали старшого партнера та помічників в особі литовців, поляків, росіян, кримських татарів, шведів чи то німців.

В якийсь момент наш комплекс меншовартості посилився, коли у нашого народу відібрали право найменуватися Руссю, натомість повісили ярлик Малоросії та окраїни. Хоча ще за гетьмана Виговського в середині XVII століття ми себе ідентифікували з "Великим князівством Руським".

Але й тепер, здобувши незалежність, Україна так і не відчула себе спроможною вести самостійну політику, а весь час намагається прихилитися до ЄС, НАТО, США, МВФ або Росії.

Звільнення від комплексу меншовартості потребує зміни національної свідомості. Настає час ідентифікувати себе не з минулим, а з величним майбутнім, до якого нас веде Мрія.

4. Матриця ненависті

Проблемою українців є те, що вони навчилися добре ненавидіти – політиків, чиновників, хабарників, податківців, ворогів України…

Але, насправді, ми ненавидимо самих себе. За свої комплекси, слабкість, долю, історію та країну, зрештою, – за мізерність своїх устремлінь.

І лише потім ця ненависть поширюється на всіх та на все довкола нас. Вона знаходить свої численні проекції в соціальній розпорошеності, взаємній підозрілості, жлобстві, хамстві, егоїзмі, відсутності довіри, поваги та взаємодопомоги, а також у безлічі інших негативних явищ.

Першооснова всіх цих явищ – ненависть, або просто відсутність любові.

Очевидно, цю статтю читають чимало світлих, порядних і люблячих людей. Тим не менше, всі ми – в матриці ненависті. З нею кожен зустрічається щодня.

Вас облаяли у метро? ДАІшник вимагає хабара? Вам забудували дитячий майданчик у дворі? Ваші податки з бюджету розікрали? Чи просто ви простояли дві години в автомобільній пробці, бо пропускали кортеж президента?

Нас не люблять. До нас ставляться як до бидла, ресурсу, електорату, споживача, плебса.

Нам не зрадіють в магазині, нас не вшанують в кабінеті чиновника. Кожні вибори в органи влади побудовані на ненависті, а деякі експерти вже навіть починають говорити про "менеджмент ненависті" як новий напрям політтехнології.

Ненависть можна навіть відчути на шкірі, коли приїздиш з привітних і чистих європейських містечок в Україну.

Ненависть – це корінь більшості українських проблем. Вона деструктивна, на ній неможливо збудувати щастя, досягти прекрасного майбутнього.

Суспільство ненависті не може виховати політиків, які люблять народ. Будь-яке зерно прогресивної ідеї не прийметься на такому соціальному ґрунті.

На шляху до Мрії доведеться вийти з матриці ненависті.

Навіщо все це?

На тлі загальної сумної картини чимало українців все частіше запитують себе – за що ця кара? Навіщо нам розчарування, біль, страждання, бідність, нестерпні умови життя?

Насправді, важкий шлях українців, шлях випробувань – це унікальний досвід, який дозволяє народу прозріти, зрозуміти чимало важливих речей. Він дає мудрість, загартовує і відкриває двері майбутньому.

Є добра новина. Реалізація Української Мрії вже близько, адже шлях випробувань українського народу наближається до кінця.

Олексій Толкачов, спеціально для УП



Русский перевод

Современная Украина перспектив не имеет. Она не имеет будущего.

Понять это очень просто. Посмотрите в окно, почувствуйте контраст между увиденным и тем, что мы вошли в третье тысячелетие.

В мир, который быстро меняется, где технологическое развитие опережает мечты о нем, где приближается изменение геополитических лидеров, запасы полезных ископаемых иссякают, а население планеты постоянно растет.

Борьба за выживание народов только обостряться, миграционный, финансовый и экономическое давление сильных игроков только расти.

В этом мире, в самом центре Европы, на богатых почвах существует государство с катастрофически низким уровнем эффективности - она даже не может обеспечить прожиточный уровень своем вымирающем населению. Годами она не может определиться, какая конституция, язык, геополитическая ориентация ей необходима.

Если будущее является линейным продолжением современности, то Украина и дальше обречена на скудость - быть окраиной, объектом, ресурсом, разменной монетой. Чем угодно, только не Страной.

Современные украинские политики бессильны что-то изменить. Они создали скудное настоящее, и этим доказали свою неспособность создать великое будущее. Однако не только они виноваты. Украинская, все мы заслужили ту власть и страну, которую имеем. Потому что народ без мечты, как птица бескрылая: способна только гадить, а не летать.

Что сдерживает наш полет?

Еще не поздно все изменить. Мечта о будущем изменяет его. Мечта - это мощная сила, которая преодолевает любую власть, изменяет человечество и перед которой покоряется пространство и время.

Для этого только необходимо найти препятствия, стоящие на пути к светлому будущему, к заветной Украине. Они не на поверхности - не в коммунизме, либерализме, голодоморе, внешних факторах или в отсутствии демократии. Совсем нет.

Причины разрухи залегли значительно глубже - на уровне национального характера украинский, менталитета, коллективных убеждений. Следовательно, изменить будущее можно, только изменив национальную коллективное сознание украинский.

Какие коллективные убеждения лишают Украины перспективы, делают Мечтаю невозможной?

На наш взгляд, их четыре.

1. Бесперспективность бытия

Украинский живут одним днем. Они не планируют и не творят свою перспективу.

Еще во времена Киевской Руси украинский отказались от планирования и конструирования будущего. С того момента киевская государство прекратило внешнюю экспансию и развитие, зато началась внутренняя междоусобица, которая все уничтожила.

За что боролись князья? За собственную стратегию для всей Руси и соседних народов? Нет, они сражались за мизерные мгновенные цели - за максимизацию собственного влияния.

Подобная ситуация многократно повторялась в истории Украины. Украинский разыгрывали тактику, не имея долгосрочной стратегии.

Не имел стратегии Богдан Хмельницкий в 1648 году, когда остановил свой победный марш на Варшаву и вернулся в Киев. В 1917 году Центральная Рада тоже не знала, чего хотела в будущем - автономии или независимости.

К сожалению, в 1991 году родители государственной независимости Украина тоже не имели целостного видения будущего. Поэтому Украине до сих пор не может определиться ни с избирательной системой, ни с реформами, ни с государственным языком.

В условиях отсутствия стратегии, социальному организму остается лишь реагировать на меняющиеся мгновенные раздражители, обстоятельства и факторы. Поэтому сегодняшние реформы могут отменять результаты вчерашних, чтобы послезавтра быть вновь отмененными в новых изменяющихся условий.

Система лишена цели. Усилия на достижение чего-то в такой системе - бессмысленны, бесполезны. Они лишь теряют социальную энергию. Единственная оправданная социальная программа в этих условиях - "нацарюваты сто рублей и сбежать".

Украинская, которые не творят свое будущее, обречены быть объектом истории.

Чтобы стать субъектом, украинский нужна национальная Мечта, амбициозная стратегия. На пути к Мечте каждый шаг приобретает смысл.

2. Комплекс жертвы

Исторический образ украинского народа - это образ жертвы.

Испокон веков мы - жертвы татар, ляхов, москалей, жидов, большевиков, предателей, коварных врагов, обстоятельств, заговоров и, наконец, тяжелой судьбе бедной ...

Этими идеями пронизана практически все творчество народа, который живет на самой богатой земли в Европе.

Национальное страдания стало культом, самоцелью. Украинский не нужны успех и победа, ведь что с ними дальше делать? Значительно легче проиграть, а потом жаловаться.

Именно комплексом жертвы обусловлена удивительная терпеливость украинского народа. Терпеливость - это медленное принесение себя в жертву.

Бессознательно возникает вопрос: сколько людей полегло бы в кровавой борьбе, если бы украинское крестьянство подняло восстание против голодомора и большевистской власти? Неужели так же много, как и от самого голодомора?

Комплекс жертвы тесно связан с бесперспективностью. Жертва никогда не живет будущим, потому что она его не стремится. Жертва живет настоящим, страданием настоящего или прошлого, бесконечно переживая свою боль.

Жертва находится в плену суеты, обыденности. Об этом свидетельствует хотя бы то, что общественный резонанс от любой информации о никчемную политическую ссору превосходит эффект от программных стратегических публикаций.

Сегодня Украина уже требует мирового признания своей страдальца миссии. Это позволяет потреблять больше международного внимания, поддержки, помощи. Роль жертвы - это изысканная форма потребления.

Именно поэтому международный имидж Украины развивается на голодоморе, Чернобыле, тяжелой советского наследия, а также на идеологемах молодой государственности, неопытной демократичности т.д.

Это заставляет то ЕС, то США, то МВФ постоянно выделять Украине деньги, которые оседают в роскошных поместьях киевского предместья. Мы уже почти привыкли к мысли, что весь мир нам должен.

Украина-жертва никому в мире не нужна.

Но психологи доказали, что роль жертвы являются результатом добровольного выбора. Сила духа позволяет выбрать другую роль - хозяина судьбы, творца, почувствовать себя сильнее все исторические обстоятельства. Энергию для этого выбора дает Мечта.

Чем сильнее Мечта, тем большая свобода для ее достижения, тем сильнее энергия национального духа.

3. Комплекс неполноценности

Еще одна фундаментальный изъян украинства - это низкая самооценка, комплекс неполноценности. Правда, его веками камуфлировали в образ скромности.

Однако, несмотря достоинства украинский, именно комплекс неполноценности не позволял нам почувствовать самодостаточность, вызреть для реализации своей стратегии.

Этот комплекс не позволяет почувствовать себя номером один и мы продолжаем играть под вторым номером. Поэтому всегда украинская искали старшего партнера и помощников в лице литовцев, поляков, русских, крымских татар, шведов или немцев.

В какой момент наш комплекс неполноценности усилился, когда у нашего народа отобрали право найменуватися Русью, зато повесили ярлык Малороссии и окраины. Хотя еще за гетмана Выговского в середине XVII века мы себя идентифицировали с "Великим княжеством Русским".

Но и теперь, обретя независимость, Украина так и не почувствовала себя способной вести самостоятельную политику, а все время пытается прислониться к ЕС, НАТО, США, МВФ или России.

Освобождение от комплекса неполноценности требует изменения национального сознания. Наступает время идентифицировать себя не с прошлым, а с величественным будущим, к которому нас ведет Мечта.

4. Матрица ненависти

Проблемой украинский является то, что они научились хорошо ненавидеть - политиков, чиновников, взяточников, налоговиков, врагов Украины ...

Но на самом деле мы ненавидим самих себя. За свои комплексы, слабость, судьбу, историю и страну, наконец, - за скудности своих устремлений.

И только потом эта ненависть распространяется на всех и на все вокруг нас. Она находит свои многочисленные проекции в социальной разобщенности, взаимной подозрительности, жлобство, хамство, эгоизм, отсутствие доверия, уважения и взаимопомощи, а также во множестве других негативных явлений.

Первооснова всех этих явлений - ненависть, или просто отсутствие любви.

Очевидно, эту статью читают много светлых, порядочных и любящих людей. Тем не менее, все мы - в матрице ненависти. С ней каждый сталкивается ежедневно.

Вас обругали в метро? ГАИшник требует взятку? Вам застроили детская площадка во дворе? Ваши налоги из бюджета разворовали? Или просто вы простояли два часа в автомобильной пробке, потому пропускали кортеж президента?

Нас не любят. К нам относятся как к быдлу, ресурса, электорату, потребителя, плебса.

Нам не рады в магазине, нам не почтят в кабинете чиновника. Каждые выборы в органы власти построены на ненависти, а некоторые эксперты уже даже начинают говорить о "менеджмент ненависти" как новое направление политтехнологии.

Ненависть можно даже почувствовать на коже, когда приезжаешь с приветливых и чистых европейских городов в Украину.

Ненависть - это корень большинства украинских проблем. Она деструктивна, на ней невозможно построить счастье, достичь прекрасного будущего.

Общество ненависти не может воспитать политиков, которые любят народ. Любое зерно прогрессивной идеи не примется на таком социальной почве.

На пути к Мечте придется выйти из матрицы ненависти.

Зачем все это?

На фоне общей удручающей картины немало Украинская все чаще спрашивают себя - за что эта кара? Зачем нам разочарование, боль, страдания, бедность, невыносимые условия жизни?

На самом деле, трудный путь украинский, путь испытаний - это уникальный опыт, который позволяет народу прозреть, понять немало важных вещей. Он дает мудрость, закаляет и открывает двери будущем.

Есть хорошая новость. Реализация украинский Мечты уже близко, ведь путь испытаний украинского народа близится к концу


.
...Text here...
 
 
 (голосов: 3)
 proq
  | (1896) | (0)
   
 
Похожие документальные фильмы:
  • Украина. В поисках себя / Україна. У пошуках себе (1-4 части из 4 / 2014) S ...
  • Зерова М. - Їстівні та отруйні гриби України (1970) DjVu
  • Лечебная йога для больной спины. Комплекс упражнений йоги для позвоночника ...
  • Оглупляй и господствуй!
  • Познай себя - Реальное духовное развитие
  • Проблемы передачи знаний
  • Побори в себе раба
  • Полный комплекс упражнений при поясничном остеохондрозе (2014) MP4
  • Товстий В. П. - Легенди та міфи України (2005) DjVu
  • Двойные стандарты двуличной власти


  •  
       
       
     
    Информация
     
       
      Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к документальному фильму. Пожалуйста, пройдите несложную процедуру регистрации  
       
         

     
    documental.su © 2009-2014 ProQ

    Скачать документальные фильмы

    || Размещение рекламы | Правообладателям | Обратная связь | F.A.Q. ||

    Яндекс.Метрика
    ^ Наверх ^